Для протоколу. Кейнсіанська сліпота Волл-стріт до революції на боці пропозиції Трампа. Волл-стріт помиляється у цій історії. США зростають на рівні 4 відсотки, завдяки буму капітальних витрат і явній спробі відновити виробничу базу країни. Проте домінуюча версія все ще розглядає це як втомлений, пізній циклічний сплеск, приречений завершитися рецесією та ослабленням долара. Ось чому гроші поспішають у комунальні підприємства та основні товари з прибутком у 50 разів більше, тоді як штучний інтелект і програмне забезпечення викидаються без розбору. Те, що пропустили інвестори — це проєкт Трампа–Бессента: використання продуктивного капіталу, дерегуляції банків і економіки пропозиції для досягнення сильного, неінфляційного зростання. Це не ще один стимул із високим рівнем цукру. Це спроба підвищити потенційний обсяг виробництва та змінити структуру економіки. Подивись на позиціонування — і вердикт очевидний. Потік золота, історична недовага долара, повна відмова від акцій, пов'язаних із ШІ — усе це висловлює одну й ту ж думку: Трамп і Бессент зазнають невдачі. Ринки поводяться так, ніби єдині можливі результати — це інфляція, криза або обидва варіанти. Ось що відбувається, коли індустрія, яку інтелектуально домінують демократи та кейнсіанці, продовжує шукати однаковий підхід попиту. Ажіотаж навколо ШІ та трампівська турбулентність безсумнівно виснажили інвесторів. Але втома — це не рамка. Справжнє питання зараз полягає в тому, чи зможе Волл-стріт відмовитися від свого рефлексивного кейнсіанства достатньо довго, щоб побачити, що це може бути початком нової епохи пропозиції, а не класичної торгівлі пізнього циклу.